Радянську владу в Городищі проголосили в 1918 до 1920 рр., село було центром діяльності ватаги Шепеля. В 1930 році в Городищі утворився колгосп ім. Шевченка.
В липні 1941 року в село прийшли фашисти і окупували його до 20 березня 1944 року. Вроки окупації тут діяв партизанський загін, що дислокувався в Уладівських лісах на фронтах Другої Світової війни. В післявоєнний період у 1951 році в селі на р.Згар була побудована гідроелектростанція ,що забезпечувала струмом весь Літин ,Городище,Сосни,Садове та Селеще.
Навесні 1957 р.Городище увійшло до складу радгоспу "Україна".
У1757 р. в Вонячині була збудована дерев'яна церква, яку зруйнували в 1933 р. В 1999 р. розпочалося будівництво нової церкви на тому ж самому місці.
В 1993-94 рр. в Городищі був збудований молитовний будинок баптистів.
В Городищі на сьогоднішній день діє загальноосвітня школа 1-3 ступенів, збудована у 1972 році. Перша ж церковно - приходська школа відкрилась у селі в 1876 році.
Із культурно - освітніх закладів в селі є клуб, який побудований в 1960 році. В 70 р. при будинку культури діяв драматичний гурток, який славився постановками, цікавими драмами, п'єсами. В селі є дві бібліотеки: шкільна та сільська бібліотека.
Після революції в Городищі було побудовано медпункт на дві кімнати. У 1987 р. ФАП перейшов у нове приміщення. Зараз тут працюють фельдшер, акушерка та санітарка.
Село Городище розташоване в семи кілометрах від Літина по обох берегах річки Згар,в мальовничій місцевості. Свою теперішню назву поселення дістало в 1949 році, від назви давньої кріпості "городище", залишки якої знаходяться на південно - західній околиці села. Побудовано воно десь у 1600 р.,з метою захисту від турецьких поневолювачів .До 1949 року село мало назву Вонячин.В памяті місцевих старожилів збереглася цікава версія походження цієї назви .За переказами село виникло на горбі під лісом ще десь в 13 ст.,і звалося Курені.Один із посеоенців села на прізвище Войнач переселився зі своєю сім'єю ближче до річки в долину, а потім інші жителі покинули Курені, перебравшись ближче до Войнача.Згодом нове поселення стало називатися Вонячин.
В 1556 році село Городище належало пану Язловецькому, в 1578 році володарем поселення став пан Ясовський,аж потім село ввійшло до складу Хмільницького староства.
В кінці 18 ст. на початку 19 ст.орендними володарями блули графи Холоневські, які одержали його в довгострокову оренду від цариці Катерини -11, а в 1838 році село стало волордіннями державного майна населення 1416 осіб.
Основою господарської діяльності селян було землеробство, ткацтво,бондарство, бджільництво,лісорубний промисел. В Вонячині ткали полотно та робили суккно із овочевої шерсті для потреб усього повіту. Був в селі водяний млин, який належав Міністерству Державного Майна. За селом у лісі був великий лісопильний завод, який постачав сировину на суднобудівельні заводи Одеси. До цих пір ця територія зберегла назву "Корабельщина".Старожили розповідають , що тут росли такі дуби, що чотири чоловіка ледь могли обіняти.Завод був знищений під час війни.
В 1950 р. у селі було побудовано приміщення де розмістився промисловий та продуктовий магазин. Нині тут залишився продуктовий магазин, а в 1999 році відкрилось сільське кафе.
В селі діє деревообробна майстерня. Багате село на водойми, загальна площа яких складає 90 га. Тут розводять і вирощують рибу.
Станом на 1 січня 2016 року в Городищі нараховується 594 двори (з низ 519 жилих),населення 1312 чоловік,із них дітей до 15 років - 248.
