Леся Українка
(1871-1913)
Справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач
Народилася 25 лютого 1871 в місті Новограді-Волинському.
Вчилася у приватних учителів. У 6 років почала вчитися
вишивати.
6 січня 1880р. дуже застудилася, початок тяжкої хвороби.
Влітку 1883 року діагностували туберкульоз кісток, у
жовтні цього ж року видалили кістки, уражені туберкульозом.
У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан
здоров’я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку
мови.
Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші
(«Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі
«Зоря». Саме цього року з’явився псевдонім «Леся Українка».
Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-літньому
віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів».
Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині,
Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України.
Історію кохання Лесі Українки часто розпочинають із
Сергія Мержинського.
Вимушені потребою лікування подорожі до Німеччини,
Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, Одещині, в Криму збагатили
її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці.
На початку березня 1907 року Леся Українка переїжджає з
Колодяжного до Києва.
7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно
оформили шлюб у церкві.
Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на
лікування до Єгипту й на Кавказ.
Померла 19 липня 1913 року в Сурамі у віці 42 років.
Збірки:
«На крилах пісень» (1893)
«Думи і мрії» (1899)
Немає коментарів:
Дописати коментар